Блог ведет Roman Bezkrovniy

Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный —
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!

Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела —
А нынче… погляди в окно:

Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.

Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?

Скользя по утреннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.

Переклад  на  українську  мову.

Мороз  і  сонце!  Дивовижно!
Ще  ти  дрімаєш,  друг  мій  ніжно
 – Вже  час,  красуне,   пробудись:
Відкрий  наявну   млість  у  зору     
У  бік  Північної  Аврори
Зорею  півночі  з’явись!
 
 
Згадай,  вечоре,  хуга  злилась
На  мутнім  небі  мла  носилась  
Як  бліда  пляма  місяць  був
Й  жовтів  він  наскрізь  в  хмурі  хмари,  
А  ти  у  сум  ховала  чари,
А  зараз …  подивись  в  вікно:
 
 
Блакитне небо.  Під  ногами
У  вигляд  гарний  килимами
При  блиску  сонця  сніг  лежить
Прозорий  ліс  самий  чорніє
Ялині  іней  скрас  не  криє
І  річка  піді  льдом  блищить
 
 
Кімната  вся  янтарним  блиском
Осяяна.  Веселим  тріском
В  вогні  відгукується  піч
Приємно  зважити  з  лежанки,
Бо  знаєш:  чи  то  може  в  санки
Кобилку  буру  запрягти? 
 
В  ранковім  ковзанні  по  снігу,
Друг  милий,  віддамося  бігу
На  нетерплячому  коні
Нагрянемо  в  поля  порожні,
Ліси,  колись  густі,  тривожні
І  берег,  відданий  мені