Блог ведет Роман Бескровный

Роман Бескровный Роман
Бескровный

Украинский язык. Лирика.

3 апреля в 18:18
    Сіло  сонечко   …
 
Сіло  сонечко  на  небокраї
І  палає  червоним  вогнем              
Синє  сяйво  потроху  згасає
І  в  думках  я  прощаюся  з  днем       
Вечір  кличе  до  мене  кохану
Й  нові  зорі  їй  вказують  шлях
Скільки  житиму – не   перестану
Ясний  погляд  тримати  в  очах
 
   Двадцяте  жовтня
 
Одного  дня  чарівну  мить     
Дбайлива  осінь  залишає:
На  небі  сонечко  блищить
Й  ані  хмариночки  немає
Легенький  віє  вітерець,
Мене  зустрінувши  у  полі,
Де  я  мандрую  навпростець
І  за  думками  йду  поволі
Спішити  нікуди  мені,
Є  час  дивитись  на  природу:
Я  так  люблю  осінні  дні,
Бо  в  серці  маю  насолоду

             Гомони.
 
Ллється  ранок.  Сонечко  палає
У  лісочку  пташки  торохтять
Вітерець  повітря  ледь  хитає
І  хмаринки  наче  не  летять.
Заблищали  над  лукою  роси
І  тому  тепер  на  ній  гуртом
Почали  видзенькувати  коси
Та  отаву  різати  рядком
По  селу  загукала  худоба
Й  від  хлівів  пішла  до  череди
Йде  охоче  пастись  ця  особа
Та  попити  у  ставку  води
Півники  співають  час  від  часу,
Десь  далеко   трактор  бубонить
Звикнув  я  до  гомонів  не  зразу,
Закохався  в  них  у  першу  мить!
 
              На  самоті.        
 
Згасає  день  і  темно – синє  небо
Прикрашують  палаючі  зірки
У  час  такий  з’являється  потреба
Моїм  віршам  добавити  рядки
З  природою  бажаю  поєднання 
Й  до  степу  йду,  бо  серце  хоче  так
Душею  я  сприймаю  хвилювання
Та  залишаюсь  зовсім  одинак
Дивлюсь  на  даль,  де  жовтими  кружками
Горять  над  териконами  вогні,
І  вимовить  не  можу  я   словами:
Як  дорогий  Донецький  край  мені
 
           Ніч  минає…
 
Ніч  минає  й  липневий  світанок
Розливає  на  небі  блакить
Зірки  блідо  горять  наостанок
І  у  зорі  зникають  за  мить
Перша  пташка  у  лісі  співає
І  блищить  над  лукою  роса
Та  схвильоване  серце  не  знає
Чи  ще  довго  ця  буде  краса
 
           Квітень
 
Сонечко  лягло  на  небокраї
І  від  ранку  промені  воно  
Теплими  повітрю  залишає,
Вже  таким  не  будучи  давно
Вітер,  мабуть,    заходився  спати,
Бо  хмаринки  зовсім  не  летять
Кращої  погоди  гріх  чекати,
Це  з’явилась  Божа  Благодать
 
Очі – синє  небо…
 
Очі –  синє  небо,
Чисте  та  без  краю 
Вас  побачить  треба,
Як – і  сам  не  знаю
Я  без  вас  не  можу
Жити  хоч  хвилину,
Бо  люблю  пригожу
Дівчину  Галину
А  батьки  у  неї,
Ох,  які  суворі
Зрощену  лілею 
Стримують  в  покорі
Я  ж  всі  дні  в  печалі 
Та  живу  думками: 
Як  мені  без  Галі
Бути  вечорами
 
        На  небі  зорі  …
 
На  небі  зорі  ще  палають,
Але  на  сході  ранок  є
Вони  світання  відчувають
І  чинять  збліднення  своє     
Мине  у  часі  пів – години
Й  у  очі  кинеться  блакить,
В  якій  нема  ані  хмарини,
В  ній  тільки  сонечко  блищить
 
        Правда
 
Сонечко  в  маковім  квіті 
На  небокраї  лежить
Більше  усього  на  світі
Я  вподобаю  цю  мить
Радість  недовга  від  того:
Квіт  той  вже  золотом  є
Я  ж  возвеличую  Бога
За  потрясіння  моє
Знаю:  природа  і  люди
Зміняться,  як  все  буття,
Тільки  при  Богові  буде
Вічно  тривати  життя 

 
Слов’янськ  вогнями  ще  горить,
Та  вже  світанок  розквітає:
Зі  сходу  вилилась  блакить
І  млу  жене  із  небокраю
Відкрились  дзеркала  озер
Прозорих,  чистих  і  солених
Стояти  біля  них  тепер
Таке  блаженство  є  для  мене
Немає  хвиль  на  дзеркалах,
І  від  того  вони  чарівні,
А  поруч,  сховані  в  хатах,
Красу  зорі  співають  півні
 
 
Оставить комментарий
 
Вам нужно войти, чтобы оставлять комментарии



Комментарии (0)

    Пока никто не написал